Внаслідок пікового моменту ІІ етапу боротьби патриціїв та плебеїв було утверджено закони 12 таблиць, що стали основою судочинства не лише давнього Риму, а й усього європейського континенту у новий та новітній час.
Державна влада за республіки поділяється на законодавчу, виконавчу, судову. У Римі, як і в Греції, господарем держави вважався народ. Народні збори приймали закони й обирали посадових осіб – магістратів. Пропозиції, які вносили на зборах, не можна було ні обговорювати, ні змінювати – лише прийняти або відкинути цілком.
patricius — від pater — «батько», тобто «нащадок батьків») — представник знатних родів у Стародавньому Римі. У ширшому значенні — людина шляхетного походження.
Прагнення плебеїв мати ті самі права, що їх мали патриції, зумовило багатовікову боротьбу між ними. Для тиску на патриціїв плебеї скористалися тим, що на них трималася армія: одного разу вони зібрали свій домашній скарб і разом із сім’ями залишили місто.
Патриції — це одна з найважливіших соціальних груп в античному Римі, яка відігравала ключову роль у політичному, економічному та культурному …
Переважне це була видимість демократії для громадян-воїнів, оскільки центуріатні коміції формально залишалися найвищим органом влади. Але все більш активно …
Обмежена була влада трибуна — його пропозиції мали попередньо обговорюватися сенатом, а також і компетенція народних зборів — у них були відібрані судові …
Однак патриції все одно зберігали за собою більшу частину влади й привілеїв. 3. Яким було життя рабів у Давньому Римі? Згідно з історичними …