Стабільну версію було перевірено 9 вересня 2024. Духовна практика, або духовна дисципліна — це регулярне або постійне виконання дій та заходів, метою яких є отримання духовного досвіду та культивування духовного розвитку.
Матеріальні: в їжі, одязі, предметах побуту, житлі (вони вважаються базовими). Духовні: в освіті, вірі, в підвищенні кваліфікації, в художній творчості, в розвитку науки та мистецтва. Соціальні: в медичному обслуговуванні, в вихованні дітей, у вільному часі, в гідних умовах праці і навчання, а також відпочинку.
У філософії – «духовна культура – частина культури, до складу якої входять мистецтво, релігія, філософія.
Духовність виявляється у спрямуванні людини до вищих цінностей, до ідеалу, в усвідомленому спрямуванні людини до досконалості; відповідно одухотворення полягає у засвоєнні вищих цінностей, в наближенні до ідеалу”[17, с. 81].
автор О Садовнікова · Цитовано в 1 джерелах — Ядро духовності складає духовна практика – процес, у ході якого здійснюються якісні зрушення на всіх рівнях людського єства.42 сторінки
Ця духовна практика дозволяє: – краще пізнати Бога, щоб більше Його любити,. – відкрити Божу волю щодо себе та укріпитися, щоб слідувати за …
Це акт пошуку Істини та акт розвитку самосвідомості. Практика цього може виглядати як вивчення Бгаґавад-Ґіти чи іншого священного писання.
У статті східні духовні практики, що визначаються як культурні форми із експліцитно інокультурним походженням, розкриваються через їхню спільну рису …