Існують наступні види порушення усного мовлення:
- Дисфонія. Це патологія, при якій мовлення повністю відсутнє або є сильно порушено через незворотні зміни у будові або функціонуванні голосового апарату. …
- Брадилалія. …
- Тахілалія. …
- Заїкання (логоневроз). …
- Діслалія. …
- Ринолалія. …
- Дизартрія. …
- Алалія.
Афазія Афазі́я (грец. αφασια — оніміння, від α — без і φασις — висловлення) — розлад мовлення, який може виникнути внаслідок локального ураження кори головного мозку, що асоціюється з відповідною мовною діяльністю. Є симптомом деяких хвороб.
До тяжких мовленнєвих порушень відносять алалію, афазію, ринолалію, дизартрію при загальному недорозвиненні мови, заїкання. Діти з тяжкими порушеннями мовлення відрізняються наявністю низки психологічних особливостей, викликаних наявними мовленнєвими труднощами.
Хворо́ба, або захво́рювання, неду́га (заст. розм. бо́лість, діал. хоро́ба) — специфічний аномальний стан, який негативно впливає на структуру або функцію всього організму або його частини і не пов’язаний безпосередньо з будь-якою зовнішньою травмою.
Моторна афазія. Характеризується труднощами або неможливістю формулювання пацієнтами своїх думок словами. · Сенсорна афазія. Ситуація з точністю …
Афазія – це неврологічний розлад мовлення, при якому втрачається можливість розуміння мови та висловлювання. На відміну від алалії, …
Афазія — неврологічне захворювання, за якого в головному мозку пошкоджуються ділянки, що регулюють розмовне мовлення та відповідають за розумін …
Дизартрія — тяжке порушення мови, що супроводжується розладом артикуляції, фонації, мовного дихання, темпо-ритмічної організації та інтонаційного забарвлення …